ISSUE 1-2017
INTERACTIVE BIBLIOGRAPHY


Disclaimer: The views and opinions expressed in the articles and/or discussions are those of the respective authors and do not necessarily reflect the official views or positions of the publisher.

TOPlist
APROPOS
ЄВРО 2012: ОСТАННЯ НАДІЯ УКРАЇНИ
By Bogdana Kostyuk | Journalist, Ukraine | Issue 1, 2017

   Моя бабуся жила в елітному районі Києва – на Печерську. З балкону її квартири було видно верхні яруси Центрального стадіону, і було добре чути крики трибун. 1975 року, коли у боротьбі за Кубок Кубків УЕФА «Динамо» Київ подолало непереможну перед тим мюнхенську «Баварію», на Центральному стадіоні і у цілому Києві відбувалося ЩОСЬ... чому немає назви у жодній з мов, але що добре уявляють мільйони футбольних уболівальників. Був – шал, були – крики і сльози радості, було – фантастичне відчуття гордості. І була чи не перша у брежневські роки можливість виокремити УРСР як окрему переможну одиницю. Принаймні, саме тоді я, дитина, стоячи на балконі, чекала на повернення батьків зі стадіону – неймовірно щасливих, захриплих, піднесених. Бабуся стояла поруч зі мною і плакала від радості. А на сусідньому балконі раптом виник полковник Маленко, людина по життю стримана і небагатослівна, і не менш раптовими були його крики «Ук!Ра!Ї!На!!!». По поверненні батьків, сусід-полковник завітав до нас, з пляшкою якогось дефіцитного алкоголю, і потім ще інші сусіди до гостинної бабусиної квартири прийшли, а потім татові і мамині друзі – всі відзначали перемогу київського «Динамо». І чи не вперше у своєму житті, я тоді почула – не пам‘ятаю вже від кого конкретно – абсолютно неприпустиму для СРСР фразу: «Пишаймося, ми українці!».
   І ще пам‘ятаю початок 1980-х, себе на трибуні Центрального стадіону, і голи київського «Динамо», і шаленіючих від радості київських уболівальників. У ті роки, саме на стадіоні, під рев трибун «Україна – чемпіон!», «Геть москалів!», я сформувалась як українка. Як громадянка України. А зі мною разом – тисячі і мільйони киян, львів‘ян, донеччан, одеситів. У роки загнивання радянської ідеології, футбол був тим фактором, який сприяв формуванню сучасної української нації. Цей процес триває, але уже з меншим впливом спорту. Хоча – перемога збірної України над Швейцарією на Чемпіонаті світу 1996 об‘єднала українців. Принаймні, я не пригадую останнім часом, щоб у Донецьку люди з синьо-жовтими прапорами ходили вулицями і співали Гімн України – а тоді цей факт мав місце...
   Нині Україна з її перманентною політичною кризою, баталіями чиновників і політиків за повноваження і ресурси, корупцією, соціальними негараздами знову потребує національної ідеї. ЄВРО 2012 може стати такою ідеєю, точніше – уже стає: про це свідчать факти повсякденного життя, опитування різних соціологічних служб. Так, абсолютна більшість громадян України, у різних її куточках, з різними соціальними статусами і можливостями, переконані, що готові працювати задля гідної підготовки і достойного проведення ЄВРО 2012. Та само, більшість населення Києва, Одеси, Львова, Донецька, Харкова заявляють, що ймовірний провал ЄВРО стане для них особистою трагедією.
   Президент УЕФА М. Платіні під час нинішнього інспекційного візиту до Києва порадив не впадати у паніку, а наполегливо працювати, щоб переконати у вересні виконком УЕФА у готовності України підготувати і провести за чотири роки фінальну частину європейської футбольної першості. За словами Мішеля Платіні, він особисто ЗА те, щоби Польща та Україна приймали це масштабне свято футболу – але тепер усе залежить від Києва і Варшави. Точніше, якщо читати поміж строк висловлювання головного футбольного функціонера Європи – усе залежить від єдності владної команди, яка відповідає за підготовку до ЄВРО 2012; від координації дій відповідальних осіб та уряду; від законодавчих механізмів, які дозволять вітчизняним та іноземним інвестиціям працювати на українському ринку. Як заявила пану Платіні прем‘єрка України Юлія Тимошенко, її команда готова «зробити усе, навіть неможливе, щоб ЄВРО стало прекрасним святом для усього світу, і щоб Україна виглядала як гарний партнер». Голова Національного агентства з підготовки до ЄВРО 2012 Євген Червоненко був перед журналістами ще лаконічнішим: «Треба від слів перейти до справи!». Адже, як свідчить статистика на сайті Федерації футболу України, більшість українців вважають, що українська сторона готується до чемпіонату «погано» і навіть «дуже погано». З вуст потенційних робітників, волонтерів, інвесторів, транспортників, перекладачів, просто уболівальників це звучить як вирок – не футболу, а бездіяльності і розпорошеності української влади. І якщо ніяких особливих питань до М. Платіні в українських ЗМІ не було, - питань до політиків і чиновників накопичилося багато. А от відповідати на них останні не поспішають.
 

Print version
EMAIL
ARCHIVE
2017  1 2 3 4
2016  1 2 3 4
2015  1 2 3 4
2014  1 2 3 4
2013  1 2 3 4
2012  1 2 3 4
2011  1 2 3 4
2010  1 2 3 4
2009  1 2 3 4
2008  1 2 3 4
2007  1 2 3 4
2006  1 2 3 4
2005  1 2 3 4
2004  1 2 3 4
2003  1 2 3 4
2002  1 2 3 4
2001  1 2 3 4

SEARCH
NEWSLETTER

mail
www.jota.cz
www.telekritika.ua www.amo.cz
RSS
  © 2008-2017
Russkii Vopros
Created by b23
Valid XHTML 1.0 Transitional
Valid CSS 3.0
MORE Russkii Vopros

About us
For authors
UPDATES

Sign up to stay informed.Get on the mailing list.